Народні обранці підготували законопроект №10090 «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо удосконалення окремих положень», оскільки у нинішній редакції Закону вбачають деякі проблеми, пов’язані з дискримінацією суддів.
Автори законопроекту вважають, що його прийняття надасть суддям можливість реалізувати закріплені на рівні Конституції права, в тому числі пасивне виборче право, право на забезпечення соціально-побутових умов на рівні, достатньому для належного виконання обов’язків судді. Крім того, будуть визначені єдині підходи до здійснення обрахунку стажу роботи на посаді судді. Адже сьогодні ч. 2 ст. 137 Закону «Про судоустрій і статус суддів» передбачає, що «до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді». На практиці таке невизначене формулювання призводять до неоднакового обчислення суддівського стажу. В зв’язку з цим законопроект пропонує конкретизувати, що «до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) наукової роботи у сфері права, професійної діяльності адвоката, роботи на прокурорсько-слідчих посадах, державної служби».
При цьому законопроект позбавляє суддів права піти у відставку за наявності не менше 20 років суддівського стажу, якщо з них стаж роботи саме суддею в Україні становить менше 10 років. Адже наразі норми Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дозволяють судді піти у відставку, маючи критично малий фактичний стаж роботи на посаді судді, що може призводити до безпідставного відтоку кадрів з судової системи та збільшення державних видатків на виплату пенсій або довічного грошового утримання таких суддів.
Крім того, чинна редакція Закону «Про судоустрій і статус суддів» унеможливлює отримання суддями нагород, відзнак, грамот. Ініціатори змін до Закону вважають таку норму несправедливою і пропонують її виключити.
Найцікавішою поправкою до Закону є пропозиція прибрати зі статті, яка регулює вимоги щодо несумісності, формулювання про те, що перебуваючи на посаді, суддя не може бути кандидатом на виборні посади в органах державної влади (крім судової) та місцевого самоврядування, а також брати участь у передвиборчій агітації.
Редакція «Судово-юридичної газети» попросила прокоментувати ці зміни Голову Окружного адміністративного суду Києва Павла Вовка.
— Павле Вячеславовичу, 26 лютого зареєстровано Проект Закону про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо вдосконалення окремих положень (Яніцький, Романюк, БПП). Окрім інших змін, у п. 4 ст. 54 пропонується прибрати «перебуваючи на посаді, суддя не може бути кандидатом на виборні посади в органах державної влади (крім судової) та місцевого самоврядування, а також брати участь у передвиборчій агітації». Прокоментуйте, будь ласка, запропоновані зміни.
— У вересні минулого року я звернувся до Верховного Суду з питанням про ініціювання звернення до Конституційного Суду України щодо конституційності ч. 4 ст. 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». На жаль, реакції на мій лист не було. Давайте детально з’ясуємо, чому вказана норма є неконституційною та безпідставно звужує зміст прав представників суддівського корпусу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 Конституції України, суддя не може належати до політичних партій, профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької чи творчої. Однак вона не забороняє судді, перебуваючи на посаді, бути кандидатом на виборні посади в органах державної влади (крім судової) та місцевого самоврядування, а також брати участь у передвиборчій агітації (ч. 4 ст. 54 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»).
Це положення є не лише довільним та розширеним тлумаченням вимог ч. 2 ст. 127 Конституції України, а й являє собою інше упорядкування умов несумісності діяльності суддів. У такий спосіб судді фактично позбавлені пасивного виборчого права, що прямо суперечить тому регулюванню суспільних відносин, що закріплене на рівні Конституції України.
Варто також зазначити, що Основним Законом України прямо та вичерпно визначаються як вимоги до кандидатів на посади народного депутата України та Президента України, так і категорії осіб, які не можуть претендувати на зайняття таких посад. При цьому жодне з вказаних правових положень не встановлює заборону суддям обиратися на вказані посади.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються кожному громадянину і не можуть бути скасовані, а нові закони не повинні звужувати зміст та обсяг існуючих прав і свобод. Однак при застосуванні ч. 4 ст. 54 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» ми спостерігаємо протилежну ситуацію. Передбачене ч. 1 ст. 38 Конституції України право громадян, якими є в т.ч. судді, бути обраними до органів державної влади та місцевого самоврядування є саме конституційним правом, яке не може бути скасоване, в т.ч. Законом України «Про судоустрій та статус суддів».
_03_03.png)
