_03_03.png)
Ще на стадії внесення проекту закону до Верховної Ради України в рамках діяльності Всеукраїнської асоціації адміністративних суддів були розроблені пропозиції щодо удосконалення окремих положень проекту нового КАС України, які б дозволяли, крім іншого, оптимізувати судовий процес, зробити його зручнішим для учасників судових справ, не допускати зловживання процесуальними правами, розвантажити суди, забезпечити їх безпеку та незалежність.
До другого читання ці пропозиції, нажаль, майже не враховані.
Між тим, є переконання у необхідності оцінки та врахування пропозицій суддів відносно проекту КАСУ та змін до базового закону про судоустрій і статус суддів, які щоденно на практиці застосовують процесуальні закони, оскільки судова система потребує не лише стратегічних рішень у глобальному просторі правової системи, але й правової визначеності у деталях, правилах здійснення судочинства, які в першу чергу мають бути спрямовані на захист прав, свобод та інтересів людини.
Проект Кодексу адміністративного судочинства України до другого читання та щодо змін до інших законів України (проект закону України № 6232).
Окремі пропозиції.
В рамках проекту закону України № 6232 (Розділ V проекту (щодо змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів») пропонується наступне.
Щодо суддів-«п’ятирічок»
Пункт 30 розділу ХІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про судоустрій і статус суддів” (2016) доповнити абзацом наступного змісту:
«У разі ухвалення Вищою радою правосуддя рішення про внесення подання Президентові України про призначення судді на посаду відповідно до положень цього пункту, наявність рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про обрання судді безстроково, яка надана упродовж двох років до набрання чинності цим Законом, прирівнюється до проходження відповідно до положень цього Закону кваліфікаційного оцінювання та підтвердження відповідності займаній посаді судді».
Питання стосується суддів «п’ятирічок», які, підтвердивши відповідність займаній посаді, отримали рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо обрання їх на посади безстроково, але матеріали щодо яких не були розглянуті ВР України та після конституційних змін були спрямовані для розгляду до Вищої ради правосуддя. Стосовно більшості цих суддів ВРП, після розгляду всіх матеріалів на пленарних засіданнях, прийняла рішення про внесення подання Президенту України про призначення цих суддів на посади (безстроково).
Між тим, в рамках п. 20 розділу ХІІ “Прикінцеві та перехідні положення” згаданого закону, ці ж судді мають ще додатково підтвердити відповідність займаній посаді, не дивлячись на те, що вказану відповідність підтверджено перед ВККСУ та ВРП, у т.ч. в рамках нововведень.
Доповненням до п. 30 пропонується надати однакової юридичної значимості рекомендаціям ВККСУ про обрання суддів «п’ятирічок» безстроково, які надані незадовго до набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (2016) в рамках законодавства, яке діяло раніше, та рішенням ВККСУ, які надавались і будуть надаватися вже в рамках нововведень, оскільки всі ці рішення в усіх випадках є підтвердженням відповідності судді займаній посаді. Прийняття пропозицій дозволить вивільнити ресурси ВККС для добору нових суддів. При цьому, відносно всіх таких суддів будуть діяти правила про регулярну оцінку упродовж перебування на посаді судді.
Додаткова переоцінка відповідності суддів «п’ятирічок» займаній посаді в рамках п. 20 розділу ХІІ “Прикінцеві та перехідні положення” згаданого закону, по суті свідчила б про перегляд раніше наданих рекомендацій ВККСУ та ВРП.
Безпека суддів, гарантії незалежності
Пропонується частину 3 статті 6 («Незалежність судів») Закону України “Про судоустрій і статус суддів” (2016) викласти в такій редакції та доповнити абзацом:
«Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень, критика з боку державних органів чи їх посадових осіб судових рішень поза межами процедури оскарження судових рішень у встановленому процесуальним законом порядку забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
На відстані ближче 50 метрів до приміщень, будівель судів забороняється проведення мітингів, демонстрацій, пікетів, акцій протестів, інших подібних чи аналогічних акцій, встановлення та функціонування наметів, сцен, інших подібних споруд, розміщення та демонстрація плакатів, банерів, прапорів, політичних символів, гучномовців, звуковідтворюючої, світлової чи аналогічної, у тому числі, допоміжної апаратури чи приладдя для проведення таких акцій. Служба судової охорони припиняє проведення зазначених акцій чи дій без прийняття будь-яких додаткових рішень чи додаткових вказівок із залученням, при необхідності, сил і засобів Національної поліції України, Національної гвардії України.
Наразі є звичайною практика блокування судів та суддів, встановлення пікетів, захоплення приміщень судів, підпалів з метою впливу на суд для цілей прийняття рішення на користь певних осіб. Вочевидь такі акції створюють загрозу незалежності суду, його безсторонності, порушують громадський порядок, створюють значні перешкоди іншим особам, які одночасно приймають участь у розгляді інших справ.
Між тим, є звичайною світова практика заборони зазначених акцій біля приміщень судів, що однак, не визнається обмеженням гарантій на вираження свободи слова.
Прийняття пропозицій дозволить підсилити гарантії незалежності суддів від стороннього впливу та сприятиме підвищенню авторитету судової влади.
Частиною 3 статті 54 («Вимоги щодо несумісності») Закону України “Про судоустрій і статус суддів” (2016) передбачено обов’язок судді передати у управління іншим особам акції, частки у господарських товариствах.
Між тим, є дрібні, незначні пакети акцій, які отримані, зокрема, під час приватизації, які не викликають зацікавленості з боку третіх осіб, що вже є реаліями сьогодення. Їх навіть не бажають приймати в дар ні приватні особи, ні держава.
Дрібні пакети акцій, як правило, не мають цінності, не є істотними та вирішальними при прийнятті рішень органами управління господарських товариств.
Операції з дрібними пакетами щодо передачі їх в управління іншим особам потребуватимуть безповоротних та невиправданих витрат як з боку управителя, так і з боку власника, перевищуючи номінальну вартість таких акцій, часток.
Прийняття пропозицій дозволить встановити поріг мінімальної номінальної вартості цінних паперів (часток), після перевищення якого застосовується вказана норма, що надасть можливість розумно підійти до виконання вимог, передбачених статтею.
Зокрема, пропонується встановити, що вказаний обов’язок виникатиме, якщо сукупна номінальна вартість акцій, часток перевищуватиме встановлений станом на 01 січня 2016 року один розмір мінімальної заробітної плати.
Щодо суддівської винагороди
Пункт 23 розділу ХІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про судоустрій і статус суддів” (2016) – викласти у такій редакції:
«До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену у розмірах відповідно до положень статті 133 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., NN 41 – 45, ст. 529; 2015 р., NN 18 – 20, ст. 132 із наступними змінами)».
Деталізується норма Закону щодо розміру винагороди суддям, які не пройшли оцінювання, що відповідатиме вимогам ст. 130 Конституції України (розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій), а також ч. 1 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами).
Прийняття пропозицій стане запобіжником регулювання відносин у цій сфері іншими законами або на рівні підзаконних актів, усуватиме неоднозначне застосування та сприятиме підвищенню гарантій незалежності суддів.
31.08.2017 року
