Хоча в минулу п’ятницю було й не 13 число, але цей день виявився нещасливим для працівників Окружного адміністративного суду м.Києва, бо розпочався з обшуку. Як повідомили в Національному антикорупційному бюро, слідчі дії проводилися за місцем проживання голови ОАСК та в приміщеннях суду в рамках розслідування кримінального провадження за фактом ймовірного незаконного збагачення очільника установи. Однак служителі Феміди з ОАСК вважають, що мета обшуків — тиск на суд. Адже в ньому розглядаються кілька справ, стороною в яких є НАБ. Крім того, голова ОАСК не виключає: обшуки проводилися, аби скомпрометувати його як учасника конкурсу на посади у Верховному Суді.

«Нині до будь-якої особи, без виклику її на допит для надання пояснень чи без витребування речей або відомостей, можуть прийти з обшуком»

— Павле В’ячеславовичу, топ-тема останніх днів — обшук, який був у вас проведений. Як можете прокоментувати ситуацію?

— Насамперед хочу сказати, що дана ситуація вчергове підтвердила: нині фактично до будь-якої особи, без виклику її на допит для надання пояснень чи без витребування речей або відомостей, можуть прийти з обшуком. Навряд чи такі дії відповідають загальним засадам кримінального провадження,

визначеним ст.7 Кримінального процесуального кодексу. До них, зокрема, віднесено верховенство права, законність, невтручання у приватне життя, рівність перед законом і судом, недоторканність житла чи іншого володіння особи тощо. При цьому на даному етапі особа, проти якої вжито незаконних заходів, фактично позбавлена права оскаржити неправомірні дії органу досудового розслідування.

Вказане свідчить: незважаючи на те що до КПК приблизно 50 разів уносилися зміни, його положення залишаються недосконалими. І, зверніть увагу, недосконалість кодексу стосується здебільшого реалізації особою права на захист.

Вбачається, що статтю КПК, яка регламентує порядок проведення обшуку, необхідно доповнити положенням про те, що відповідне клопотання слідчого повинне мати обґрунтування, що доступ до речей, документів або відомостей, які можуть у них міститися, орган досудового розслідування не може отримати у добровільному порядку шляхом їх витребування відповідно до ч.2 ст.93 КПК або за допомогою інших слідчих дій.

Окрім цього, вважаю, що слідчі судді, задовольняючи відповідні клопотання, повинні досліджувати питання: чи є обшук за встановлених обставин найбільш доцільним та ефективним способом відшукання та вилучення речей і документів, які мають значення для досудового розслідування, а також заходом, пропорційним втручанню в особисте і сімейне життя особи.

Що стосується конструкції ст.368-2 Кримінального кодексу «Незаконне збагачення», то про її недосконалість і можливість зловживань з боку правоохоронних органів експерти зазначали вже давно.

Від себе можу додати: аналіз чинного законодавства, зокрема закону «Про запобігання корупції», свідчить, що говорити

про наявність ознак незаконного збагачення чи внесення недостовірних відомостей до декларації тієї чи іншої особи можна лише після повної перевірки декларації НАЗК. Порядок перевірки встановлює, що суб’єкт декларування надає пояснення, підтверджувальні документи, які є обов’язковими для врахування. Якщо в результаті повної перевірки декларації будуть установлені факти надання недостовірних відомостей, неточної оцінки задекларованих активів, наявності конфлікту інтересів або ознак незаконного збагачення, то разом з рішенням про результати повної перевірки декларації національне агентство приймає рішення щодо його направлення до спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції з урахуванням положень ст.216 КПК.

Натомість на моєму прикладі бачимо, що ці положення закону повністю проігноровані. Однак така ситуація фактично може мати місце щодо будь-якої особи, уповноваженої на виконання функцій держави або органу місцевого самоврядування.

Щорічна декларація заповнюється станом на 31 січня звітного року. Я розлучений, спільним побутом з колишньою дружиною не пов’язаний, стан стосунків не має характеру сімейних. Але є момент спільного виховання дітей. Не очікую, що це зрозуміють окремі «доброчесні» особи, в яких дітей немає. Але для мене це важливо. Діти повинні відчувати турботу та участь в їхньому житті обох батьків, навіть якщо кожен з них має власне особисте життя. Тому відомості в моїй декларації достовірні, колишня дружина не є членом сім’ї у розумінні закону «Про запобігання корупції». Станом на 31 грудня звітного року в моєму користуванні жодного майна колишньої дружини, крім задекларованої квартири, де я проживаю, а вона має частину, не перебувало, діти є близькими особами, тому їх зазначив.

«Поведінка членів ГРД щодо мене досить суб’єктивна та передбачувана»

— Сторонньому спостерігачеві видається дивним те, чому тільки щодо вас вчиняються такі слідчі дії. Нібито ви не були в топ-10 найбагатших суддів, про яких писали ЗМІ. Можливо, хотіли відшукати мішки золота, скриню з коштовностями, мільйони для яскравих фото, аби скомпрометувати вас як учасника конкурсу до ВС якраз перед його завершенням?

— Власне, ви самі й відповіли на запитання. Мені нема чого додати чи заперечити.

— Тобто все ж припускаєте, що обшуки були спрямовані на те, аби посприяти зняттю вас з конкурсної дистанції?

— Певні збіги обставин, безумовно, наштовхують на таку думку. Провадження, як виявилося, було порушено того ж дня чи наступного після того, як суд відмовив у притягненні мене до адміністративної відповідальності за зверненням НАБ, чим фактично визнав неправомірними дії детективів бюро.

За час провадження, а це 6 місяців, мене не викликали на допит, не витребовували ніяких документів чи речей, відсутня інформація щодо ініціювання повної перевірки моєї декларації. І перед майже завершенням конкурсу ми стали свідками того, що відбулося.

Опосередкованим підтвердженням припущення, висловленого у вашому запитанні, для мене стало й те, що афілійовані структури громадської ради доброчесності, ГО «Реанімаційний пакет реформ» на кшталт «Чесно.фільтруй суд» та інші, а також окремі відомі члени ГРД зловтішалися із цієї ситуації. Проте я до такого ставлюся доволі спокійно й по-філософськи. Як відомо, земля кругла і всім все повернеться сповна.

— Тобто варто очікувати, що тепер члени ГРД будуть в один голос говорити, що обшук свідчить про сумніви у вашій доброчесності?

— Поведінка членів ГРД щодо мене досить суб’єктивна та передбачувана. Тому так і буде. Чи є сумніви в моїй доброчесності у зв’язку з тим, що проводилися слідчі дії? А чи може бути під сумнівом, наприклад, доброчесність тих, кого викликають на допит свідком? На мою думку, вказане про таке не свідчить. Більше того, перед тим, як звинувачувати всіх і все, членам ГРД не завадило б ознайомитися зі змістом ст.62 Конституції. Адже яке розбалансування правової системи ми не спостерігали б сьогодні, принцип презумпції невинуватості все ж існує. Вочевидь все буде, як буде. Остаточне рішення щодо учасників конкурсу до Верховного Суду, як вам відомо, ухвалюватиме Вища кваліфікаційна комісія суддів.

«Ми нічого не очікуємо, хоча, можливо, й сподіваємося на підтримку»

— Як інформували ЗМІ, під час обшуку були вилучені гаджети й фотоальбоми. Як можете прокоментувати?

— Швидше за все, це питання до слідчого органу. Паспортів іноземних держав, значних грошових сум та цінностей не маю. Проте й не жебракую. Свій рівень життя оцінюю як вищий від середнього. Втім, живу гідно. У повному розумінні цього слова. Так було і, сподіваюся, буде завжди. Я можу лише припустити, що, не знайшовши того, що шукали, вилучили те, що знайшли. Можливо, варто турбуватися, чи достатньо вдало я вийшов на фотографіях. Напевно, їх будуть дивитися багато незнайомих людей. І навіть хтось випадково їх «зіллє» в Інтернет, чого також, погодьтеся, не можна виключати.

— Чи пов’язуєте ви проведення обшуків з розглядом справ у ОАСК, в яких однією зі сторін є НАБ?

— Стосовно цього висловився колектив суду. Я погоджуюся з його думкою. Та й взагалі, користуючись нагодою, хочу подякувати колективу за підтримку в цій ситуації. Вони самостійно ініціювали збори та підготували

відповідне звернення до Вищої ради правосуддя, Генеральної прокуратури та Ради суддів. Водночас такими є і вимоги закону. Ми, мабуть, загартовані щодо таких ситуацій.

— Як ви зазначили, збори суддів ОАСК звернулися до ВРП, РСУ та ГПУ у зв’язку з тиском представників НАБ. Яких дій ви очікуєте від цих органів? Адже РСУ зазвичай у таких випадках «висловлює занепокоєння та стурбованість», а ВРП ще жодного разу не захистила суддів, які зверталися до неї по допомогу, не вжила реальних заходів для забезпечення суддівської незалежності.

— Відповідно до положень закону «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний звертатися з повідомленням про втручання в його діяльність щодо здійснення правосуддя до ВРП та до Генерального прокурора впродовж п’яти днів після того, як йому стало відомо про таке втручання. Неповідомлення суддею ВРП та Генпрокурора про випадок втручання в діяльність є підставою для його дисциплінарної відповідальності. Тому судді виконали вимогу закону.

Дійсно, РСУ, здавалось би, є вищим органом суддівського самоврядування в період між з’їздами суддів, але фактично не має ніяких важелів впливу для належного реагування на такі ситуації.

Що стосується ВРП, то згідно із законом, з метою забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя вона може вживати низку заходів. Зокрема, вносити до відповідних органів чи посадових осіб подання про виявлення та притягнення до відповідальності осіб, які вчинили дії або допустили бездіяльність, що порушує гарантії незалежності суддів або підриває авторитет правосуддя; ухвалювати та оприлюднювати публічні заяви і звернення; звертатися до суб’єктів права законодавчої ініціативи, органів, які уповноважені приймати правові акти, з пропозиціями щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя

тощо.

І, як я вже зауважив, є що вдосконалювати на законодавчому рівні.

Водночас, добре розуміючи всі аспекти діяльності тих чи інших державних органів, ми нічого не очікуємо, хоча, можливо, й сподіваємося на підтримку. Проте ті, хто вважає, що потрібно ігнорувати такі ситуації з обшуками та заплющувати на все очі, завтра самі можуть у них опинитися. Це той випадок, коли доречні слова: «Ніколи не питай, по кому дзвонить дзвін: він дзвонить по тобі».

«Слідчі судді повинні ретельно перевіряти клопотання щодо проведення обшуку не тільки стосовно інших суддів, а й будь-якої іншої особи»

— Як стало відомо, обшук санкціонував Галицький районний суд м.Львова. Як ви ставитеся до таких дій колег? Чи повинні слідчі судді ретельно перевіряти клопотання щодо проведення обшуку, особливо коли це стосується інших служителів Феміди? Чи, можливо, слідчі судді бояться відмовити, аби не накликати біду й на себе? Як вважаєте: у володарів мантій, які задовольняють клопотання про проведення обшуку, є страх перед НАБ, Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою та іншими подібними органами?

— Думаю, страх є. І ми не можемо виключати, що стосовно суддів, які розглядають подібні клопотання, чи щодо їхніх керівників є порушені аналогічні кримінальні провадження нібито за фактом, а насправді проти них. З урахуванням недосконалості положень КПК щодо граничного строку досудового розслідування до повідомлення особі про підозру такі провадження фактично можуть тривати роками, а судді весь цей час — бути на гачку у правоохоронних структур. Однак це не може бути виправданням. Якщо суддя відчуває тиск або втручання у свою діяльність, він повинен звертатися до відповідних органів, яктого вимагає закон.

Вважаю, що слідчі судді повинні ретельно перевіряти клопотання щодо проведення обшуку не тільки стосовно інших суддів, а й будь-якої іншої особи. Як я вже казав, має перевірятися питання: чи є обшук за встановлених обставин найбільш доцільним та ефективним способом відшукання та вилучення речей і документів, які мають значення для досудового розслідування, а також чи є він заходом, співмірним втручанню в особисте і сімейне життя особи. Тим більше що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (а кримінальне процесуальне законодавство повинне застосовуватися з урахуванням практики ЄСПЛ) проведення обшуку як втручання у приватне життя особи має бути пропорційним поставленій законній меті.

— Ви досить давно очолюєте ОАСК. Чи не втомилися від усього цього?

— Бувають такі моменти, але вони короткочасні. Водночас своїм особистим досягненням на посаді судді вважаю те, що колектив тричі висловив мені довіру очолити суд. Адміністративна посада — це не тільки представницькі функції, а й велика відповідальність за всіх разом і за кожного окремо. Буду працювати доти, доки буде довіра колективу. Не тримаюсь за посаду. Вважаю, що маю багаторічний досвід роботи, знаю і розумію проблеми судової системи і відстоюю незалежність суддівського корпусу. Так буде й надалі, незалежно від того, чи подобається це окремим «професійним громадським діячам». Коли відчую, що не потрібен колективу, піду сам.

— І наостанок таке запитання: як ви продовжили б фразу: сьогодні не тиснуть тільки на той суд, який...

— Мабуть, ще не утворений.

Закон і Бізнес

01.06.2017 року