_03_03.png)
«Для мене конкурс став можливістю для професійного та особистого розвитку»
— Павло Вячеславовичу, ви кандидат до Верховного Суду. Пройшли перший етап конкурсу — склали тест та написали практичне завдання. З чим власне вітаємо. Розкажіть про свої враження. Чи був цей етап для вас складним?
— Дякую. Сказати, що тестові завдання були надлегкими, точно не можу. Безумовно готувався. Однак, не мав змоги взяти довготривалу відпустку для більш ретельної підготовки.
В цілому враження позитивні. Писати від руки судове рішення було досить незручно, адже всі звикли до друку. Якщо в майбутньому ВККС матиме можливість забезпечити всіх кандидатів окремим персональним комп’ютером, думаю, це надало б змогу оперативно виправляти граматичні неточності та мати більше часу для змістовному наповнення рішення. Більш того, це б дозволило уникнути звинувачень, що роботи кандидатів якимось чином можна ідентифікувати.
Хоча, коли на початку січня в Українському антикризовому медіа центрі відбулася презентація програми кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів ВС, члени ВККС Тарас Лукаш та Андрій Козлов зазначали, що практичне завдання будуть писатися від руки. Жодних заяв від кандидатів чи громадської ради доброчесності стосовно неприпустимості цього тоді не лунало.
Щодо тесту General skills, також не був легким. Не можна було користуватися не тільки калькулятором, гаджетами та інтернетом, а навіть ручкою та папером. 60 питань за 45 хвилин. Знаю, що під час конкурсу до НАБ прохідний бал за цей тест (за таких саме умов) становив 20. Як буде оцінювати його результати ВККС ще не зовсім зрозуміло. Не можу сказати, що задоволений своїм результатом, але він більше 20.
— Недавно очільник ВККС Сергій Козьяков запевнив, що надаватиме копію екзаменаційної роботи кандидату, якщо він зробить персональний запит. Чи підтримуєте ви необхідність оприлюднення робіт практичних завдань?
— Щодо результатів практичного завдання, також маю зазначити, що власними в повній мірі не задоволений. Підійшов до написання проекту рішення старанно, текст виклав лаконічно та обґрунтовано, з відповідними посиланнями на норми закону та практику Європейського суду з прав людини. Більш того, розуміючи, що мій почерк далеко не каліграфічний, намагався писати якомога розбірливо та акуратно. Очікував, що мій бал буде вищим.
Щодо оприлюднення, думаю варто погодитися з міркуваннями ВККС. Адже, як відомо, два юристи — три думки. Спекуляцій було б не уникнути. Проте, якщо кандидат хоче громадського обговорення своєї роботи, він повинен мати можливість витребувати її копію та оприлюднити. Це його право. Проте вважаю, що варто оприлюднити результати тесту General skills.
— Чому взагалі ви вирішили брати участь у конкурсі?
— Я працюю на посаді судді окружного суду приблизно 10 років. Тому для мене конкурс став можливістю для професійного та особистого розвитку. Власне про це я зазначив й в своєму мотиваційному листі.
— Ви ніколи не працювали в апеляційній чи касаційній інстанції, як ви вважаєте чи буде складно для суддів без відповідного досвіду здійснювати правосуддя в найвищому судовому органі?
— З повагою ставлячись до суддів апеляційних та касаційних інстанцій, маю зазначити, що не слід недооцінювати досвід, навички та здібності суддів першої інстанції. Адже вони ухвалюють по суті та відповідно пишуть більшість судових рішень. Результати практичного завдання показали, що судді першої інстанції набрали непогані бали порівняно з тими кандидати, які є суддями вищих інстанцій, що також додатково підтверджує моє міркування з цього приваду.
— До речі, як ви ставитеся до нових збільшених заробітних плат суддів ВС?
— Одразу хочу зазначити, що збільшена суддівська винагорода для суддів ВС не була першочерговим чинником, що вплинув на моє рішення приймати участь у відповідному конкурсі. Проте, на мою думку, суддівська винагорода все ж має бути високою, співвідносною з відповідальністю, вимогами та обмеженнями, які висуваються до судді. Загалом, будь-яка праця має бути гідно оплаченою, як-то судді, вчителя або лікаря, і ми маємо до цього прагнути.
— Чи покращилась ситуація з кадровим забезпеченням Окружного адміністративного суду м.Києва після усунення парламенту від процедури обрання суддів? Скільки суддів наразі мають повноваження? Яке навантаження на кожного?
— Сьогодні в суді повноваження мають 17 суддів, з яких 6 отримали рекомендацію Вищої ради правосуддя та 3.04.2017 були призначені на посади безстроково відповідним указом Президента.
Хоча процес кадрового забезпечення зрушив з «мертвої точки», навантаження досить велике. На одного суддю ОАСК у місяць приходиться приблизно 190 справ. Незважаючи на це, судді намагаються розглядати їх протягом розумного строку. Однак, за таких умов, це досить непросто.
«Нерідко ми зустрічаємо публікації зі спотвореними фактами, які мають відверто замовний характер»
— Недавній інцидент між головою ВРП та особами, які, з його слів, вчинили на нього напад, називаючись активістами торкається сучасної проблеми так званих «активістів на замовлення». Чи стикались ви особисто чи очолюваний вами суд з такою ситуацією?
— Особисто, ні. Проте багато судових процесів супроводжувалось участю «активістів». Підтримуючи необхідність громадського контролю, маю констатувати, що під час його здійснення досить часто мають місце зловживання. Непоодинокими є випадки, коли сторона процесу наймає людей, що називають себе громадськими активістами, та демонструючи свою зневагу до оточуючих, намагаються чинити тиск з метою схилити в такий спосіб думку суду на користь тих, хто їх найняв. Так, це неприпустимо. Проте такі реалії. Сьогодні, це вже стало своєрідним бізнесом.
Або, наприклад, якщо ти чи твоя позиція когось не влаштовує, чекай на чергових активістів, які будуть голосити з плакатами, що ти «агент Кремля» чи «пособник режиму». Часто чуєш дорікання, що рівень довіри до судової системи низький, однак, завдячуючи таким ось «активістам», довіра до реформаторського крила громадянського суспільства також зводиться нанівець.
— В ЗМІ вам дорікають, що ви зустрічались з народним депутатом Олександром Грановським, літали чартерним літаком до Норвегії та були помічником народного депутата Сергія Ківалова? Наскільки виправдані, з вашої точки зору, ці звинувачення?
— Так, в окремих ЗМІ згадані обставини намагаються представити як свідчення моєї недоброчесності. Однак, насправді, це яскравий приклад упередженості та необ’єктивності. Журналісти завжди висувають підвищені вимоги до суддів, однак самі дуже часто бувають замічені в несумлінних справах. Нерідко ми зустрічаємо публікації зі спотвореними фактами, які мають відверто замовний характер. Хоча, безумовно я з повагою ставлюся до професії журналіста, і вважаю її нелегкою та такою, що вимагає великого професіоналізму і відповідальності.
Щодо зустрічі з народним депутатом О.Грановським, мабуть повторюсь, однак нагадаю, що стосувалася вона питання обрання безстроково суддів ОАСК. Тоді, як ви мабуть знаєте, це було повноваженням парламенту. В ЗМІ (особливо в тих, що відомі поширенням наклепницької та упередженої інформації) чомусь про це мало зазначають, але загальновідомо, що завдяки бездіяльності парламенту під гаслом «очищення судової влади» в деяких судах правосуддя не здійснюється взагалі, оскільки просто нема кому. І в першу чергу, такі явища негативно позначаються на простих громадянах.
О.Грановський – член Комітету ВР з питань правової політики та правосуддя, людина доволі ерудована та розумна, співавтор багатьох законопроектів, значна кількість з яких стали законами України.
Однак очевидною є й інша тенденція, яка свідчить про вибірковість та навмисний негативний підтекст у висвітленні тих чи інших подій. Я маю на увазі, що насправді багато суддів мають зустрічі з депутатами, просто в одному випадку це назвуть «дискусія щодо судової реформи», «обговорення пропозицій до законопроектів» тощо, а в іншому — змовою та причетністю до корупції.
— Що можете прокоментувати стосовно перельотів?
— Стосовно перельоту до Норвегії, він мав місце. На цей рейс придбаний квиток, де зокрема вказується і його вартість (показує квиток). І у разі виникнення будь-яких сумнівів, наприклад, у ВККС чи іншого компетентного органу, я готовий надати письмові пояснення з відповідними підтверджуючими документами.
Я не маю елітного автопарку, гектарів земель та десятків квартир. Частково витрачаю зароблені гроші, на те, що вважаю своїм хоббі – подорожі. Більш того, якщо займатися організацією будь-якої поїздки заздалегідь, за півроку чи більше, витрати на це можна значно скоротити.
І наостанок. Дійсно, 10 років тому 7 чи можливо 8 місяців я був помічником народного депутата С.Ківалова. Це загальновідомо. До цього я працював в органах прокуратури, де також мав керівників. Це і Юрій Гайсинський, і Василь Присяжнюк, а також Ренат Кузьмін, однак з приходом останнього я з органів прокуратури звільнився.
Думаю, що за час політичної діяльності С.Ківалова у нього було багато помічників. Окрім цього, під його керівництвом працювало чимало людей і у ВРЮ, і в ЦВК, і наразі працює в університеті. Чому окремі ЗМІ, які позиціонують себе як «європейські» та як виявилось окремі представники громадської ради доброчесності, намагаються дискримінувати таких людей, нав’язаючи думку, що будь-яка співпраця з С.Ківаловим — це щось погане, і люди, які з ним працювали чи працюють апріорі не можуть бути хорошими — питання до них.
Більш того, вочевидь людська довіра до С.Ківалова в рази більша, ніж до тих, хто систематично намагається його звинувачувати, як вбачається в будь-чому. Адже він неодноразово обирався народним депутатом у мажоритарному окрузі, і тисячі людей віддавали за нього свої голоси.
Я не підтримую з С.Ківаловим близьких відносин. Проте, на мій погляд людина, яка будує навчальні заклади та допомагає мешканцям свого міста, заслуговує набагато більшої поваги, ніж її критикани. Навіть не зважаючи на власну контраверсійність.
— З ваших слів вбачається, що окремі представники ЗМІ чи то громадські активісти, нібито навмисно спотворюють ті чи інші факти, щоб виставити вас у негативному світі. Однак, чому?
— Чому, мабуть слід спитати в них. Однак, знов-таки, зазначу, що з шаною ставлюся до професії журналіста. Навіть якщо публікація чи сюжет містить критику, але вона виважена та конструктивна, це заслуговує на повагу. Проте, деякі ЗМІ сьогодні відверто перетворюється на якесь «радіо тисячі пагорбів».
Ми вже говорили про «замовних» активістів, проте це негативне явище має місце й в журналістиці. Нерідко стаєш свідком того, як окремі журналісти чи такі собі «блогери» в гонитві за сенсацією або з будь-яких інших причин (нерідко комерційного характеру) поширюють неправдиву або необ’єктивну інформацію, намагаючись одних людей протиставити іншим чи завдати шкоди діловій репутації тій чи іншій особі.
— Кілька років тому в суді проводили обшук, ви вже давали коментар з цього приводу. Однак з огляду на вашу участь у конкурсі ця подія знову згадується. Чим закінчилась ця історія?
— Кримінальне провадження закрите досить давно. Вилучені справи та техніка повернуті. Описки в судових рішеннях виправлені. Рішенням Ради суддів від 12.03.2015 за результатами розгляду звернення ОАСК щодо цієї ситуації, дії працівників правоохоронних органів були визнані такими, що мають ознаки посягання на незалежність органів судової влади. Однак безумовно прикро, що така ситуація взагалі мала місце. Адже такі неправомірні дії співробітників органів досудового розслідування завдають непоправної шкоди авторитету правосуддя.
«Немає жодного сумніву, що, наприклад, відносно мене висновок ГРД буде негативний»
— Давайте повернемося до конкурсу до ВС. Як ви вважаєте, чи правильним є підхід, що найбільшу кількість балів кандидати отримають саме за психологічний тест та тест на загальні здібності?
— Умови та інші особливості проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів касаційних судів у складі ВС визначаються ВККС. І якщо цей колегіальний орган визначив, що під час розподілу балів найбільша кількість призначається саме за ці тести, переконаний, на користь цього у ВККС було достатньо аргументів для прийняття відповідного рішення.
— Як відомо, при ВККС створена громадська рада доброчесності, яка, серед іншого, надаватиме свій висновок щодо кандидатів до ВС. Закон передбачає, що члени цієї ради мають бути визнаними фахівцями у сфері своєї професійної діяльності, мати високу професійну репутацію та відповідати критерію політичної нейтральності та доброчесності. Загальновідомо, що окремі кандидати до ВС мають приятельські стосунки з членами цієї ради. Чи знайомі ви з членами цього органу? В яких стосунках перебуваєте?
— В жодних. З членами ГРД я не знайомий. Проте й жодних ілюзій не маю. З часу свого створення цей орган десятки разів демонстрував відсутність політичної нейтральності, виявляв свою упередженість, показував схильність та симпатії до тих чи інших кандидатів, та навпаки. А тому немає жодного сумніву, що, наприклад, відносно мене висновок ГРД буде негативний. Ну хіба може людина, яка працювала з С.Ківаловим (і нехай 10 років тому), та зустрічалась з депутатом, який не є затятим прихильником РПР, бути гідної особою, особливо з точки зору нинішнього складу ГРД? Авжеж – ні (сміється).
— Розкажіть, як сьогодні суд взаємодіє з громадськістю?
— Зараз, як ніколи очевидно, що запорукою підвищення рівня довіри громадян до судової влади є інформаційна відкритість. Ми намагаємось максимально повно, своєчасно та об’єктивно інформувати громадян про діяльність ОАСК. Значну увагу приділяємо інформаційному наповненню сайту суду та відповідної сторінки у соціальній мережі. Також намагаємося створити комфортні та зручні умови для відвідувачів. Недавно в приміщенні суду було відкрито поштове відділення.
В суді є два судді-спікери, судді приймають участь в радіоефірах, інших публічних заходах. Керівництво суду веде прийом громадян. Зрозуміло, що є до чого прагнути і що покращувати. Буду вдячний за відгуки та пропозиції як удосконалювати діяльність суду в цьому напрямку.
Інтерв'ю "Закон і бізнес"
07.04.2017 року
