На розгляді Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КВІТИ УКРАЇНИ» до Міністерства культури та інформаційної політики України та Департаменту охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація). Провадження у справі було відкрито у листопаді 2021 року, справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження.
Судове рішення, ухвалене 2 грудня 2022 року, обґрунтоване:
- відсутністю зафіксованих належним чином фактів порушення позивачем чинного законодавства;
- наявністю в позивача необхідної дозвільної документації для початку підготовчих будівельних робіт;
- порушеннями суб‘єктами владних повноважень порядку та компетенції під час прийняття оскаржуваних рішень, що підтверджується висновками Верховного Суду з аналогічних питань;
- безпідставністю та порушеннями при складанні документації, створеної неуповноваженими особами (з метою збереження «радянської спадщини») щодо культурної цінності об’єкта;
- наявністю науково-обґрунтованих висновків (наукових звітів наукових установ), які підтверджують відсутність культурної цінності об’єкта, його перебування в аварійному стані та необхідність реконструкції, а також невідповідність облікової документації поданої до Мінкульту;
- позбавленням позивача участі під час вирішення всіх питань та процедур щодо об‘єкта його права власності, всупереч законодавства, процедур проведення перевірок, без його участі та без врахування та аналізу аварійного стану будівлі та проекту її реконструкції взагалі.
Зазначимо, що на початку грудня 2021 року позивач подав клопотання про об’єднання в одне провадження справ № 640/26374/21 та № 640/30303/21 з огляду на те, позовні вимоги в цих справах стосуються одного і того ж відповідача, одного об'єкту, позовні вимоги є пов’язаними між собою предметом розгляду. 3 грудня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва об’єднав в одне провадження вказані справи та присвоїв об`єднаній адміністративній справі загальний № 640/30303/21. Справа була передана судді, який перший відкрив провадження у справі.
Позивач оскаржував припис Міністерства культури та інформаційної політики України № 801/6.11.6 про припинення проведення будівельних робіт на об’єкті «Реконструкція цілісного майнового комплексу з надбудовою для розміщення офісного центру з підземним паркінгом по вул. Січових Стрільців, буд. 49 у Шевченківському районі м. Києва».
Позивач також просив суд скасувати:
- наказ Департаменту охорони культурної спадщини № 46 від 29 липня 2021 року «Про занесення об’єктів культурної спадщини до Переліку об’єктів культурної спадщини м. Києва», яким, серед іншого, оранжерею, навчально-методичний павільйон «КВІТИ УКРАЇНИ» внесено до Переліку об’єктів культурної спадщини м. Києва, взято під охорону держави, як щойно виявлений об'єкт культурної спадщини місцевого рівня;
- наказ Міністерства культури та інформаційної політики № 625 від 06 серпня 2021 року «Про занесення об’єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам’яток України», яким занесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України за видом пам’ятки архітектури, монументального мистецтва та категорією місцевого значення об’єкт культурної спадщини «Оранжерея, навчально-методичний павільйон «КВІТИ УКРАЇНИ» по вул. Січових Стрільців, 49 у м. Києві, охоронний № 4065-Кв.
Що стосується оскарження припису Міністерства.
16 листопада 2020 року позивачем були отримані Містобудівні умови та обмеження, зареєстровані Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) за реєстровим номером MU01:5194-3570-5824-2147, назва об’єкта: “Реконструкція цілісного майнового комплексу з надбудовою для розміщення офісного центру з підземним паркінгом”.
29 грудня 2020 року позивачем було подано та зареєстровано Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, реєстраційний номер КВ020201229557, Генеральний підрядник – ТОВ “АМБАС”, замовник – ПрАТ “КВІТИ УКРАЇНИ”.
Тобто, на початок проведення підготовчих робіт, позивачем було отримано всю необхідну дозвільну документацію, порушень якої не було виявлено ані судом, ані відповідачами.
В ході розгляду справи суд встановив, що Міністерством культури та інформаційної політики України було порушено процедуру проведення державного нагляду (контролю), яка передбачена статтею 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», яка полягала у тому, що відповідачем не забезпечено позивачу можливості реалізувати передбачені статтею 10 цього ж Закону свої права під час проведення перевірки, не дотримано принципу гарантування прав та законних інтересів суб’єкта господарювання і здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом.
ОАСК у своєму рішенні звернув увагу на правову позицію Верховного Суду (постанова від 30.08.2021 року у справі № 640/8557/20), у якій колегія суддів дійшла до висновку, що виявлення недостовірних даних, наведених суб`єктом містобудування у відповідній декларації або повідомленні, здійснюється органом державного архітектурно-будівельного контролю саме під час проведення перевірки суб`єкта містобудівної діяльності та за результатом її проведення.
Суд зауважив, що у Міністерства взагалі відсутні будь-які повноваження для здійснення перевірки щодо проведення будівництва, оскільки повноваження на проведення перевірки забудовником (замовником) містобудівної діяльності, в тому числі перевірки проведення підготовчих, будівельних робіт віднесено саме до компетенції органів Державного архітектурно-будівельного контролю, які здійснює ДІАМ, а не Мінкульт, а тому висновки викладені уповноваженими особами в Акті візуального обстеження на території історичного ареалу м. Києва від 07 липня 2021 року є безпідставними та не можуть підтверджувати будь-які містобудівні порушення, оскільки, такі висновки зроблені не уповноваженими на те особами. При цьому, фактично конкретних порушень цим Актом зафіксовано не було взагалі, а лише констатовано факт встановлення паркану та початок підготовчих робіт. Факт проведення будівельних робіт позивач не був зафіксований згідно матеріалів справи.
Висновок в приписі, що здійснення робіт із будівництва на території історичного ареалу міста Києва за відсутності погодженої у встановленому порядку проектної документації та без відповідного дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, містить ознаки порушень частини 4 статті 32 Закону України “Про охорону культурної спадщини” спростовується фактом, що проведення саме будівельних робіт на об’єкті Актом не зафіксовано, а встановлення паркану відноситься до підготовчих робіт, що таких підтверджує зміст Акту, а по-друге, історичний ареал на той момент в м. Києві не був затверджений, а тому позивач не міг порушити законодавство в цій частині.
Щодо історичного ареалу: чинне законодавство та численні правові висновки Верховного Суду визначають та встановлюють факт, що в уставленому порядку межі історичного ареалу у місті Києві не були затверджені, а тому вимоги суб'єкта владних повноважень щодо необхідності їх дотримання є необґрунтованими виходячи з наступного.
Верховний Суд у Постанові від 27 лютого 2019 року у справі № 826/5755/17, у Постанові від 03 квітня 2020 року у справі № 640/21505/18 дійшов висновку, що межі історичного ареалу міста Києва не затверджено Міністерством культури України у відповідності до вимог статті 32 Закону України “Про охорону культурної спадщини” та Порядку № 318 “Про затвердження Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць” від 13 березня 2002 року. Аналогічна позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 у справі № 813/4993/15.
Враховуючи позицію Верховного Суду, цілісний майновий комплекс та земельна ділянка по вулиці Січових Стрільців, 49 в Шевченківському районі міста Києва не знаходились на момент спірних правовідносин в межах історичного ареалу міста Києва, який затверджений і прийнятий в установленому порядку, оскільки межі історичного ареалу міста Києва не були затверджені в установленому порядку.
На думку суду, Міністерством, як суб`єктом владних повноважень, не виконано покладений на нього обов`язок доказування та не доведено правомірність та обґрунтованість положень, зазначених в акті візуального обстеження від 07 липня 2021 року (актом факт порушення не зафіксовано) та в приписі № 801/6.11.6 від 13 липня 2021 року, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Відтак, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, враховуючи встановлені обставини та зазначені правові висновки Верховного Суду, обґрунтованими є вимоги щодо визнання протиправним та скасування винесеного 13 липня 2021 року Міністерством культури та інформаційної політики України припису № 801/6.11.6 про припинення проведення будівельних робіт на об’єкті «Реконструкція цілісного майнового комплексу з надбудовою для розміщення офісного центру з підземним паркінгом по вул. Січових Стрільців, буд. 49 у Шевченківському районі м. Києва».
Що стосується оскарження наказів Департаменту охорони культурної спадщини № 46 від 29 липня 2021 року та Міністерства культури та інформаційної політики № 625 від 06 серпня 2021 року.
Документація розроблена неуповноваженою установою та містила значні недоліки.
З матеріалів справи відомо, що ініціатором внесення об'єкта культурної спадщини місцевого значення до Реєстру є громадська організація «МАПА РЕНОВАЦІЇ». В свою чергу, ні Міністерство культури та інформаційної політики України, ні Громадська організація «МАПА РЕНОВАЦІЇ» не надали до суду доказів того, що до статутних завдань вказаної громадської організації належать питання охорони культурної спадщини та не доведено, що вказана організація є науковою установою, уповноваженою на проведення відповідного виду наукових досліджень.
Відповідно до норм чинного законодавства, розробником облікової документації є наукові установи, одним із основних видів діяльності яких є проведення наукових досліджень у сфері охорони культурної спадщини, та які мають у своєму складі чи залучають для проведення досліджень особу, що має науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук або доктора наук) за спеціальністю «музеєзнавство, пам'яткознавство» або таких наук: мистецтвознавство, культурологія, архітектура - для об'єктів монументального мистецтва; архітектури - для об'єктів архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва, а також ландшафтних; історії - для археологічних, історичних об'єктів та об'єктів науки і техніки.
Документи, підготовлені ГО «МАПА РЕНОВАЦІЇ», яка не є науковою установлю, містили суперечності, факти підписання неуповноваженими особами, незаповнення обов'язкових розділів, відтак підлягали обов'язковому поверненню на доопрацювання згідно Закону.
Таким чином, громадська організація «МАПА РЕНОВАЦІЇ» не була наділена повноваженнями на розробку облікової документації та не має права бути її розробником, оскільки така громадська організація не є науковою установою чи закладом культури в розумінні Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та Порядку № 158 на що, Мінкульт протиправно не вказав в своєму протоколі та оскаржуваних рішеннях.
Крім цього, в матеріалах справи наявний висновок наукової установи, який повністю спростовує надану на затвердження ГО «МАПА РЕНОВАЦІЇ» інформацію про історичну цінність місцевого рівня вказаного зразка радянської архітектури.
Наявна у справі наукова документація спростовує висновки про культурну цінність об'єкту.
Наявний у справі Науковий звіт “Загальний огляд технічного стану, визначення придатності до експлуатації і теоретичне дослідження містобудівної ситуації будівлі за адресою: Київ, Шевченківський район, вулиця Січових Стрільців, 49” Київського національного університету будівництва і архітектури Науково-дослідного інституту теорії та історії архітектури, містобудування і дизайну “НДІ ТІАМД”, Київ-2021 встановив, що:
- в Києві є численні споруди зразку бруталізму, або радянського модернізму, які не менше, а більше ніж будівля магазину-оранжереї “КВІТИ УКРАЇНИ” підходили б в якості унікальних зразків цієї архітектури. Це готель “Салют”, Республіканський палац піонерів, крематорій, будівля НДІ з актовим залом “літаюча тарілка”, комплекс споруд НУ ім. Шевченка навпроти ВДНГ, будинок меблів тощо;
- тактовне вписання будівлі в містобудівний простір вулиці Артема (нині – Січових Стрільців) є не унікальним досягненням, а необхідною умовою затвердження проекту містобудівною радою Києва;
- Облікова документація має численні порушення “Порядку обліку об’єктів культурної спадщини”, затвердженого Наказом Міністерства культури України від 27 вересня 2019 року № 501, в тому числі документ підписано неналежними особами і є неправомочним;
- будівля магазину-оранжереї “КВІТИ УКРАЇНИ” до історичних подій не причетна, в ряду інших будівель соціалістичної доби не відрізняється;
- застосовані в проекті і реалізовані в будівлі рішення не є унікальними навіть в масштабах міста Києва, а внутрішній простір будівлі має як мінімум кілька аналогів в Києві і численні аналоги поза його межами. Оздоблення фасадів та деталей інтер’єру плитками з натурального каміння притаманне численним зразкам стилю соціалістичного модернізму (бруталізму). Це ж стосується всіх характерних рис будівель тієї доби.
Таким чином, проаналізувавши наявну в матеріалах справи Облікову документацію, Історико-архітектурну довідку, Науковий звіт, та інші докази, суд дійшов до висновку, що цілісний майновий комплекс по вул. Січових Стрільців, 49 в Шевченківському районі міста Києва на даний час, враховуючи в тому числі стан будівлі та численні зміни, яких вона зазнавала протягом існування за час користування попередніми власниками, не містить культурної, архітектурної та містобудівної автентичності, не відповідає критеріям та не містить ознак об’єкта культурної спадщини, яким він має відповідати для набуття правового статусу пам’ятки, в зв’язку з чим цілісний майновий комплекс по вул. Січових Стрільців, 49 в Шевченківському районі міста Києва не є об’єктом культурної спадщини, що підтверджується відповідними науково-обґрунтованими висновками наукових фахівців та експертів в цій галузі.
Крім того, згідно Наукового звіту “Загальний огляд технічного стану, визначення доцільності реконструкції і теоретичне дослідження містобудівної ситуації будівлі за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вулиця Січових Стрільців, 49” будівля на даний момент перебуває в аварійному стані, потребує посилення (заміни) конструкцій і до подальшої експлуатації непридатна, в зв’язку з чим потребує реконструкції з наданням нової функції, і, відповідно, нової форми.
Затверджено документацію, без залучення позивача до участі, подану та розроблену неуповноваженою установою, з порушеннями, яка підлягала поверненню на доопрацювання.
Судом встановлено, що облікову документацію створено з порушеннями Порядку № 158, некомпетентними особами, які не уповноважені на розробку облікової документації, та на замовлення некомпетентної установи, за відсутності законодавчих підстав, а зроблені у такій документації висновки повністю спростовані науковою установою у звіті “Загальний огляд технічного стану, визначення придатності до експлуатації і теоретичне дослідження містобудівної ситуації будівлі за адресою: Київ, Шевченківський район, вулиця Січових Стрільців, 49” Київського національного університету будівництва і архітектури Науково-дослідного інституту теорії та історії архітектури, містобудування і дизайну “НДІ ТІАМД”, а тому така облікова документація не є підставою для прийняття рішення щодо включення будівлі по вул. Січових Стрільців, 49 в Шевченківському районі місті Києва до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.
Тобто, на розгляд суб'єкта владних повноважень, при вирішенні питання про надання об'єкту статусу об'єкта культурної спадщини було подано документи розробником, який не мав на це законних повноважень та компетенції, в той час як оскаржувані рішення Мінкульту і Департаменту ґрунтуються виключно на них, оскільки відповідачі самостійного дослідження і аналізу цього питання не проводили, позивача та наукові установи не залучали, як і не залучали наукову звітність, оформлену в установленому порядку, а фактично прийнято було рішення на наступний день після звернення громадської організації до міністерства.
З огляду на численні порушення суб’єктами владних повноважень при прийнятті оскаржуваних рішень, суд дійшов висновку про протиправність прийнятих Міністерством культури та інформаційної політики України та Департаментом охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради оскаржуваних наказів.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що в цій справі спірний об’єкт на момент його набуття у власність відповідним інвестором не був віднесений до об’єктів культурної спадщини місцевого рівня, що відповідно надавало власнику всі права для отримання дозвільних документів на його реконструкцію, яка була об’єктивно необхідна у зв’язку перебуванням будівлі радянських часів в значній частині в аварійному стані (підтверджено науковим звітом), після тривалого використання попередніми власниками, орендарями, супермаркетом “Бджілка” та іншими підприємцями.
В результаті звернення у установленому порядку до відповідних органів, до компетенції яких віднесено містобудівний нагляд у м. Києві, позивачем було отримано необхідні для початку підготовчих робіт та розробки проекту дозвільні документи, а саме отримано Містобудівні умови та обмеження та Повідомлення про початок підготовчих робіт, зареєстроване згідно чинного законодавства.
Тобто, позивач отримав дозвільні документи у встановленому порядку, розпочав підготовчі роботи, водночас, був заблокований Міністерством, без залучення органів, що здійснюють архітектурно-будівельний нагляд.
Дії суб’єктів владних повноважень по віднесенню в подальшому об’єкта до переліку пам’яток архітектури вчинені в інтересах третіх осіб, без залучення позивача, із численними порушеннями Порядку та законодавства, на підставі невідповідних документів, та, основне, за відсутності об’єктивних підстав для цього, що підтверджується науковими висновками та звітами, про відсутність культурної цінності цього об’єкта стали підставою для прийняття протиправних рішень, що підлягають скасуванню, а порушені права позивача відновленню.
В матеріалах справи відсутні докази, якими було б зафіксовано компетентними та уповноваженими органами факт порушення позивачем будь-якого з етапів містобудівної діяльності по відношенню до цього об’єкта.
Так, не залучались до відповідних перевірок і органи, до компетенції яких віднесено ці функції. Відсутні результати перевірок цього об’єкту та робіт, що відбувались на ньому органами державно-архітектурного контролю (ДІАМ), відповідними Департаментами КМДА, що відповідають за вказані напрямки.
В подальшому, на підставі звернення громадської організації, фактично без залучення позивача до участі в цьому процесі, негайно будь-які роботи на цьому об’єкті були заборонені оскаржуваним Приписом для позивача (при цьому особливу увагу слід звернути на те, що це відбулось до факту внесення об’єкту до Переліку об’єктів культурної спадщини, фактично за відсутності будь-яких законних підстав та поза межами нормативно-визначених процедур).
При цьому, суб’єктами владних повноважень взагалі не було проаналізовано проект реконструкції позивача, тобто результат, до якого мав намір відновити занедбаний об’єкт позивач, зберігаючи основну архітектурну ідею первісного об’єкту та чи були підстави для вчинення таких перешкод позивачеві в цьому.
Об’єкт був віднесений до Переліку об’єктів культурної спадщини після надання містобудівних умов та обмежень на реконструкцію, на підставі документації, яка складена з порушенням Порядку, неуповноваженими особами, фактично ґрунтуючись на радянських фотокартках цього об’єкту, виходячи не із реального стану об’єкта на даний час, а виходячи із вигляду об’єкту, який він мав на момент побудови, не враховуючи численні видозміни та занепад об’єкту, якого він зазнав без участі позивача, за роки експлуатації попередниками. Крім цього, позивача, всупереч Порядку, і до цього процесу також не було залучено.
При цьому, непослідовним в такому випадку стає підхід суб’єктів владних повноважень, які з одного боку максимально “вичищають” все радянське на території столиці та держави, зносять пам’ятники, змінюють назви вулиць, але коли питання стало щодо приватного інвестора та будівлі радянських часів, яка згідно наукових звітів, наявних у справі, історичної цінності не несе – невідкладно органи влади стали на захист цієї будівлі, щоб ніби-то зберегти її історичну радянську цінність, замість приведення її у відповідний стан шляхом реконструкції, згідно чинного законодавства, що взагалі не було взято до уваги органами влади під час прийняття оскаржуваних рішень.
Зокрема, рішенням від 2 грудня 2022 року суд визнав протиправним та скасував:
- винесений 13 липня 2021 року Міністерством культури та інформаційної політики України припис № 801/6.11.6 про припинення проведення будівельних робіт на об’єкті «Реконструкція цілісного майнового комплексу з надбудовою для розміщення офісного центру з підземним паркінгом по вул. Січових Стрільців, буд. 49 у Шевченківському районі м. Києва»;
- наказ Департаменту охорони культурної спадщини № 46 від 29 липня 2021 року;
- наказ Міністерства культури та інформаційної політики № 625 від 06 серпня 2021 року.
Звертаємо увагу, що рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів.
_03_03.png)
